Візит до ювіляра

02 Окт, 2008 19:55

Голова обласної державної адміністрації Василь Моцний напе-редодні Міжнародного дня людей похилого віку відвідав одного з найповажніших меш-канців селища Нової Праги, що в Олек-сандрійському районі, Федора Миколайовича Плотніра – відомого краєзнавця, дослідника української старовини, колишнього фронтови-ка, в’язня кількох фашистських концтаборів.
На початку жовтня Федору Миколайовичу Плотніру виповнюється дев’яносто. Ті, кого хоч раз зводила з ним доля, переконалися: він – із числа одержимих. Невтомний дослідник української старовини. Лауреат обласної краєзнавчої премії імені Володимира Ястребова. За його ініціативи у 2003 році, якраз на свято Покрови, у степу біля села Мошориного Знам’янського району, на місці колишнього хутора Припутні було встановлено дубовий хрест і пам’ятний знак, який свідчить, що колись тут була садиба «українського козака, поета, філософа Семена Климовського» – автора пісні «Їхав козак за Дунай».
Він справжній літописець історії рідної Нової Праги. Автор кількох книжок (у тому числі, виданих за власний кошт) – «Новопразький літопис», «Наші земляки», «Петриківські бувальщини» (до 1822 року нинішня Нова Прага називалась Петриківкою – на честь козака Петрика, відомого своїм бунтом проти гетьмана Мазепи).
Як любить повторювати Федір Миколайович: «Праг на світі багатенько, а Нова Прага – тільки одна. Я тут народився, і це мій центр всесвіту…»
Його хата стоїть на пагорбі, поруч із автотрасою. Де живе «дід Плотнір» (так його з теплотою і пошаною називають земляки), покаже у селі кожен. Святая святих у цій хаті – бібліотека господаря…
Цього вересневого дня Федір Миколайович гостей не чекав, порався по господарству і був надзвичайно збентежений від несподіваного візиту голови облдержадміністрації Василя Моцного та журналістів. Але, як справжній господар, добрим людям був радий. Завів до хати, охоче знайомив з надзвичайно цікавою, колоритною домашньою бібліотекою, тисячами збережених газетних видань, історичних речей.
Василь Моцний довго бесідував з Федором Миколайовичем, роздивлявся зібрані ним за багато років книги, архівні матеріали. А подивитись було що. Домашня бібліотека господаря насправді є невеликим краєзнавчим музеєм, а будь-який професійний історик може позаздрити його краєзнавчим знахідкам в місцевості, що раніше належала до Дикого Поля.
Справою рук і душі Федора Миколайовича стало і знайдення «Бабиного Яру» Нової Праги – Рябоволової балки, де в роки Другої світової війни фашисти розстрілювали євреїв. За його ініціативи та участі інших крає-знавців там встанов-лено пам’ятний знак загиблим землякам.
Війна жорстоко пройшлася і по долі самого Федора Плотніра. Страшний 41-й рік, тяжке поранення, полон, німецькі табори – спочатку на території Білорусії, а потім – Бухенвальд і в останні дні війни, без води і їжі, – Дахау. В’язнів там стріляли на кожному кроці. Мертвих, яких не встигали спалювати в крематорії, складали на купи, а їхні тіла посипали сіллю…
А потім була вже своя, радянська кара. Репатріація, фільтрація – і ставлення до себе з боку влади як до людини другого сорту. Про те Федір Миколайович згадувати не любить, натомість розповідав би і розповідав про те, чим усі ці багато років живе його душа.
Голова обласної державної адміністрації Василь Моцний привіз на подарунок ювіляру багато книг, у тому числі краєзнавчого характеру. Їм Федір Миколайович особливо зрадів, хоча, як сам зізнався, і від цього візиту, і від таких дарунків трохи приголомшений. Все ніяковів – мовляв, за що такі почесті?
У відповідь почув багатоголосе: за те, що ви – справжній патріот України!

Автор: КОДА управління у справах преси та інформаціїНазад к списку новостей