|
|
НЕВИГАДАНІ ІСТОРІЇ
08 Янв, 2011 16:19 |
ВІДРО ДЛЯ БАБИ
31 грудня я допомагав дружині на кухні. Виявилося, що не вистачає моркви для салату. Я пішов за морквою до сусідів, а там сусід запропонував трохи випити за проводи старого року. За розмовами ми не помітили, як випили ще по одній, і ще, і ще… Незабаром на порозі кухні з'явилася дружина сусіда, мені дала морквину, а чоловікові – відро зі сміттям і сказала, щоб він виніс сміття і провів мене. На дитячому майданчику діти виліпили снігову бабу. Придивившись, ми виявили, що вона, як сирота, стоїть без належних для неї деталей. У неї були відсутні ніс, шапка, не було очей. Нам стало її дуже шкода, і ми знайшли вихід. Мою трофейну морквину прилаштували як ніс. Сусід надів на бабу своє червоне пластмасове відро для сміття. І наша снігова баба стала просто красунею. Не вистачало тільки очей. Ми і тут не розгубилися. Сусід на своїй куртці, а я на своїй відірвали по ґудзику і вставили їй очі. Задоволені своєю роботою, задоволені своєю бабою і взагалі задоволені собою, ми пішли по домівках. У результаті додому я прийшов, коли вже стемніло, без ґудзика і без морквини. Дружина відправила мене відпочивати, а коли я прокинувся, мене чекала голка з ниткою, ґудзик і куртка. А сусідові пощастило менше. Дружина відправила його шукати відро для сміття. Він довго стояв біля снігової баби і переживав - йому було шкода позбавляти її головного убору. І над ними обома зглянувся двірник дядько Толя. Він виніс своє старе відро і подарував його бабі. А сусід забрав своє. Отак ми з сусідом проводжали старий рік. А після зустрічі Нового року ми, всі сусіди, спустилися в двір і дружно гуляли. Водили танок навколо снігової баби, запалювали бенгальські вогні, пили шампанське і співали пісень.
Віктор ЛИМАР,
м. Знам’янка.
І МАМА, І ДІД
Під Новий рік вирішили ми з невісткою привітати її маленьких дочок, а моїх внучок - Оленку (чотири роки) і Настуню (два роки). Вона одягнулася Дідом Морозом і подзвонила в двері. Дівчата очманіли і зраділи одночасно. Танцювали, співали, лепетали вірші, отримували подарунки і частування. Ну, Дід почав збиратися йти геть. Я підтакую, що, мовляв, пора йому до лісу. Тільки двері за ним закрили, гірко заплакала Оленка. Питаю: «Що трапилося?» А вона мені: «А як же ми тепер без мами будемо?» Отак! І щиро повірила, що це справжній Дід Мороз, і в той же час знала, що це мама!
Ольга ГЛУШКО,
Компаніївський район.
ПЕТАРДА В ОЛІВ’Є
Одного разу в Новорічну ніч ми з друзями, неабияк випивши, вирішили запустити на вулиці кілька хлопавок і ракет. Справа була в спальному мікрорайоні, де будинки стоять дуже близько один до одного. Ми висадили в повітря все, що було, а наприкінці залишили найбільш ласий шматок – супер-ракету, яка злітає на 30 метрів над землею. Підпалили гніт, відійшли на належну відстань. І ось наша ракета зі свистом шугонула вгору. А потім раптом змінила траєкторію – шугонула вбік і втрапила на балкон сусіднього будинку. Двері на балконі були відчинені, з кімнати чулися музика й сміх. І ракета залетіла просто в кімнату! Там враз усе стихло Ми остовпіло дивилися, як мешканці квартири метушилися, не знаючи, що робити з цією «зальотницею». А потім ракета вибухнула! І сніг під вікном прикрасив… салат олів’є! Я вам скажу: нема більшого дива, ніж петарда в олів'є!
Сергій ОЛЬХОВСЬКИЙ,
м. Кіровоград.
ВІРТУАЛЬНИЙ ПРОМАХ
Після того, як мене покинув мій хлопець, я впала в депресію. І довго боялася взагалі знайомитися з чоловіками. Подруга порадила мені для початку завести собі приятеля в Інтернеті – мовляв, усе ж таки яке-не-яке спілкування. Я так і зробила. Познайомилася з чоловіком 36 років, розлученим, без шкідливих звичок і матеріальних проблем. Ми листувалися з ним більше року, і, треба сказати, я за цей час дуже до нього звикла, до його листів, втішань, компліментів і розуміння. І ось напередодні Нового року він запропонував перевести наші стосунки з віртуальних у цілком реальні. Йому нема з ким зустрічати свято, в мене теж нічого цікавого не намічалося. Я погодилася. Вирішили зустрітися на нейтральній території. Він замовив столик у ресторані, я купила нову сукню. І от увечері 31 грудня при повному марафеті я вирушаю на своє перше за два роки справжнє побачення. Під’їхала до ресторану,серце гупає – а раптом він виявиться не таким, як я його придумала? Раптом буде низеньким, товстим і лисим? Заходжу, дивлюся, сидить такий імпозантний мужчина в бежевомупіджаку і краватці в червону смужку, як ми й домовлялися. Я підійшла до нього і промовила: «Це я». «А це я», - відповів він, і чарівна ніч почалася. За північ ми зрозуміли, що цілком дозріли для більш серйозних стосунків. А вранці виявилося, що цей чоловік ніколи не заходив в Інет! Я не знала, куди подітися від сорому! А мій новий знайомий сказав: «Це доля». Наші зустрічі тривали, а через рік ми одружилися.
Ірина ГОЛОВКО,
м. Кіровоград.
БЕЗХАТЬКО ВОСКРЕС!
Цю історію мені розповів приятель. Кілька років тому він працював у одному з районних моргів. Патологоанатом і медбрат, які чергували новорічної ночі, з усіма справами впоралися завчасно, а з наближенням 12-ї почали, як і годиться, зустрічати Новий рік. Спирт під рукою, закуска теж, а попередня зміна навіть ялинку встановила. Близько двох ночі привезли«клієнта». Ним виявився чоловік років під 50, на вигляд – бродяга. Схоже, заснув десь сп’яну і замерз. Займатися ним не стали – поклали на ноші та відправили в холодильник до ранку. А самі продовжили зустріч Нового року. Заснули під ранок. Та невдовзі нас розбудив знетямлений крик. Спочатку подумали, що чиїсь родичі приїхали забирати покійного. Та як з’ясувалося, вереск линув з холодильника! Коли відчинили двері, побачили нічного гостя, який репетував благим матом! Довелося його терміново реанімувати: налили безхатьку півсклянки спирту. Він відійшов: порожевів і сидів, дурнувато посміхаючись. Потім пішов. Тижнів через два знову заявився – просив налити «того самого, що й тоді». А про цей випадок, звичайно, вже знали всі, і йому сказали: «Ніч у холодильнику – і нема проблем!». Він не погодився, пішов ображений. Більше не з’являвся.
Андрій ДЕМИДЕНКО,
м. Кіровоград.
|
Архив / Факти. Події. Коментарі |
Реклама
|
|
|
Рождество Христово! |
Желание человека идти своим путем отделило его от Бога, подчинило воле диавола, и он зразу же оказался под его жестким давлением со всеми губительными последствиями. Премудрый Бог находит выход – Единородный Сын воплощается в нашем мире, чтобы человечество узнало Бога, и чтобы люди открыли глаза на порочную связь с сатаной. Он добровольно берет на Себя грехи всего человечества – прошлые и будущие – и, умерев телесно на Голгофе, искупает этой жертвенностью нас пред Богом… Читать далее... |
|
|
Храм Благовіщення Пресвятої Боогородиці |
21 вересня закладено капсулу у фундамент храму Української православної церкви на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. У 259-й день народження у Кіровограді відбулися не лише розважальні заходи. Цей день ознаменується ще й урочистою закладкою капсули у фундамент храму, що будується біля постаменту ангела-охоронця. Читать далее... |
|
|
Заявлений на суботу 21-го вересня страйк працівників тролейбусного парку не відбувся. |
Заявлений на суботу 21-го вересня страйк працівників тролейбусного парку не відбувся. Читать далее... |
|
|
Ігор Козуб знову очолив кіровоградський "УДАР" Докладніше в розділі Ігор Козуб знову очолив кіровоградський "УДАР" - Інформаційний портал Кіровоградщини - "Гречка" - Новини Кіровоград на сайті gre4ka.info |
Вчора відбулася позачергова конференція міської організації партії „УДАР” Віталія Кличка. На ній були підтверджені повноваження голови міської організації Ігоря Козуба.
Читать далее... |
|
Загрузка...
Загрузка...
Счетчики и рейтинги
|