Найгарніші будинки нашого міста зводилися в попередні століття. Їх проектували і будували відомі від нашого краю до столиць архітектори.
Їх імена в кращому випадку записувалися на дошки, які закладалися у фундаменти новобудов, та в архівні документи, і тепер широкому колу городян, які ходять мимо них, практично невідомі (на відміну, скажімо, від сучасників, увічнених у написах під час спорудження пам’ятників у нинішні роки). Тож згадаймо, принаймні, кілька фрагментів життєпису архітектора нашого міста середини ХІХ століття.
1848 року голландському підданому Вільгельму Верлону за проект шляхового палацу петербурзька Академія мистецтв надала звання вільного художника. Невдовзі він (згадується і як Верлоп, Верлен) прибуває до Єлисаветграда, де бере участь у спорудженні військового містечка (тепер – по вул. Леніна й Орджонікідзе напроти Ковалівського парку) та присутственних місць (на місці нинішньої облдержадміністрації). У пашутінському «Історичному нарисі м. Єлисаветграда» йдеться, що архітектор В. Верлоп входив до комісії з будівництва зданого 1875 року приміщення благодійного зібрання на Петрівській (Шевченка) вулиці. Це має свідчити, що цей рід осів у нашому місті. Наприкінці 1870-х рр. в районі вулиці Сінної була розташована цегляно-обпалювальна піч Верлопа. На 1880-ті – 1890-ті роки членами місцевого товариства поширення грамотності та ремесел значаться К.В. (вірогідно, син архітектора, входив і до опікунства ремісничо-грамотного училища) та В.К. (можливо, внук будівничого-голландця) Верлопи. 1891 року місто придбало у голландського підданого В.К. Верлопа і спадкоємців ротмістра С.П. Потоцького цегельний завод на Озерній балці. Тож цей «сімейний підряд» міг охоплювати процес від проектування будинків до забезпечення цеглою та керівництва спорудженням.
Одним з кращих в Єлисаветграді був відкритий 1870 року млин Верлона і Ко, відзначений срібною медаллю сільгоспвиставки в Одесі. Його борошно знали далеко за межами Херсонської губернії. Причорноморське місто пройде й через долю уродженця (1898 р.) Єлисаветграда, росіянина Григорія Вільгельмовича Верлопа. До війни він мешкав у Одесі, з червня 1941 року – рядовий гвардійської дивізії, отримав медаль «За відвагу». Але 7 січня 1945 року заарештований «Смершем» - «за антирадянську агітацію», зокрема, за сказане в Східній Пруссії «у нас житлові будинки гірші, ніж у них (німців. – С.Ш.) приміщення для худоби». Через 13 днів трибунал йому присудив 6 років таборів з позбавленням громадянських прав та медалі. Реабілітація прийшла 1957 року.
|